Пр організацію

Громадська органiзацiя “Центр “Журналiстський правозахист” була створена, як неурядова i неприбуткова органiзацiя у жовтнi 1999 року. Її засновники – Микола САВЕЛЬЄВ, Ярина КОВАЛЬ та Олена ЛАНЬ вже мають значний досвід співпраці з неурядовими організаціями. Президент ГО «Центр «Журналістський правозахист» – Микола САВЕЛЬЄВ. За час свого iснування “Центр” взяв активну участь у вiдстоюваннi свободи слова на теренах України. Ним було оприлюднено заяви – протести щодо переслiдування ЗМI на Львiвщинi в перiод передвиборчої кампанiї, i заяву – пропозицiю про залучення до розшукiв журналiста Гонгадзе спецiалiстiв з ФБР. Обидвi заяви було надiслано на iм’я Президента України Леонiда Кучми. Члени ГО постійно займали тверду громадянську позицію у історії із загибеллю українського журналіста Георгія Гонгадзе.

Учасники “Центру “Журналістський правозахист” у квітні – травні 2000 року взяли активну участь у проведеній вперше в Україні акцiї протесту вiльних журналiстiв Львiвщини “Хвиля Свободи”, внаслідок якої вони відстояли свої права і добилися дотримання судовою владою норм чинного законодавства. Президент “Центру” Микола Савельєв у рамках акції взяв участь у шестиденному журналiстському голодуваннi.

Микола СавельєвПроти Савельєва М.В. у 1995 році вперше в Україні була порушена кримінальна справа «за розголошення державної таємниці». Микола САВЕЛЬЄВ неодноразово зазнавав судових переслідувань за свої виступи в пресі. Виграв близько 20 судових процесів по захисту честі і гідності. За опитуванням “Независимой газеты” (Росiя) у 1995 роцi президент “Центру” потрапив у число 15 осiб, якi переслiдувались режимом за переконання на територiї СНД. Усi члени “Центру” — практикуючi журналiсти львiвських газет.

Олена ЛаньЗокрема, Олена ЛАНЬ і Ярина КОВАЛЬ активно співпрацюють з Центром “Жінка для жінки”, учасниці фестивалю електронних ЗМІ “Золота хвиля” (Харків-99) та брали участь у 10-денній програмі для журналістів України по пізнанню культури Польщі (Краків-Лодзь-Варшава), що її у грудні 1996 спільно організували Міжнародний фонд “Відродження” та фундація С.Баторія. Члени ГО – активні учасники міжнародних культурологічних проектів з Польщею (при сприянні ГО “Зелений хрест” та Європейський діалог”. Вони брали участь у польсько-українській навчальній програмі “Роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві”, у “Форумі майбутніх лідерів. Північно-Карпатський регіон 1995”, у навчанні для представників неурядових організацій Львова (травень-95, Славське, Фонд “Освіта для демократії” з Польщі) . Усі члени ГО були слухачами тренінгу, організованого службою Бі-Бі-Сі в Україні, для журналістів, що пишуть на соціальні теми (Львів, 2000 р. ). Президент Центру Микола САВЕЛЬЄВ у 1999 році виграв індивідуальний грант, оголошений американським Фондом Міжнародних розслідувань організації “Фрідом Хауз”. За кошти гранту було завершено проведення міжнародного журналістського розслідування про виготовлення та збут синтетичних наркотиків та дiяльнiсть мiжнародного наркосиндикату, що виробляв i розповсюджував синтетичний наркотик амфетамiн (матеріали дослідження опубліковано у журналі “ПіК”,№ 29, 1999).

Ярина КовальРеалізований грантовий проект Канадського фонду співробітництва при Посольстві Канади в Україні. “Центр “Журналістський правозахист” (у 2000 – 2002 рр.) в рамках цього гранту випустив довідник “Правовий самозахист журналіста”, який безкоштовно розповсюджений по вузах України та ЗМІ Західної України.

У серпні 2008 року ГО “Центр “Журналістськи правозахист” виграв грант по моніторингу замовних публікацій у конкурсі “Утвердження відповідальної журналістики в Україні”, який оголошено Фондом розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. У грудні 2007 року М. Савельєв нагороджений дипломом за 1 місце в рамках проекту USAID “Гідна Україна” за краще журналістське антикорупційне розслідування, а у листопаді 2008 р. – за друге місце в рамках проекту USAID “Гідна Україна” за краще журналістське антикорупційне розслідування.

За час творчої журналістської діяльності Микола Савельєв встиг попрацювати в таких виданнях: «Post-Поступ» (кореспондент), «Молода Галичина» (кореспондент відділу інформації), «Телепростір» (завідділу криміналу), радіо «Довіра Ніко FM”, Львівське, а згодом Західне бюре газети «День» (кореспондент, в.о. завбюро), «Експрес» (спецкор, заввіділом спецкорів), «Незалежність» (заввіділом криміналу), «Львівська газета” (спецкор), «Ратуша» (кореспондент, заввідділом журналістських розслідувань, заступник редактор, редактор). У квітні 2005 року, коли Микола Савельєв виконував обов’язки редактора газети “Ратуша”, у нього виник конфлікт з тодішнім мером Львова Любомиром Буняком. Останній намагався примусити в.о. редактора надрукувати у виданні міської ради величезний упереджений і замовний матеріал. Савельєв відмовився і за це був знятий зі своєї посади. Невдовзі депутати міської ради зняли з посади самого мера і Савельєв повернувся в редакторське крісло. З 1 грудня 2005 р. М. Савельєв — редактор газети “Ратуша”.

З приходом до влади у Львові у квітні 2006 року нового мера, Андрія Садового, у редактора газети Миколи Савельєва розпочався конфлікт з цим владоможцем і його оточенням. Спершу міський голова спробував підкупити редактора “Ратуші”, пообіцявши останньому посаду свого радника з питань преси. Коли цей тактичний хід не пройшов, новий мер зробив спробу просто зняти зі своєї посади редактора видання, яке неодноразово критикувало п. Садового ще в період його кандидування на цю посаду. Спроба зняти п. Савельєва і поставити замість нього свою людину на сесії 18 травня 2006 року меру Садовому не вдалась (як, до речі, і намагання перетворити газету, яка має власну критичну позицію, в “офіційний орган”). На підтримку газети виступила незалежна медіа-профспілка і Громадський Форум Львова. Тоді оточення мера Садового підказало йому ще один цікавий шлях знищення видання: його вирішли … приватизувати. Ніскільки не переймаючись тим, що немає закону про роздержавлення комунальниз медіа, що газета після запропонованого варіанту роздержавлення залишається без приміщення і техніки, без оборотних коштів і мережі розповсюдження. Садовий і К вирішили знищити видання саме за цим сценарієм, звичайно постійно апелюючи до “досвіду Європи”. З метою легітимізації процесу знищення газети “Ратуша”, скликаються багаточисельні “круглі столи” та “громадські слухання” на яких чиновницьку сваволю намагаються обгрунтувати міжнародними правовими нормами з допомогою приручених громадських діячів. Для створення потрібної громадської думки залучаються підконтрольні меру Садовому видання і канали, а також окремі “медіа-кілери”. Одночасно влада починає обмежувати фінансування муніципального видання, аргументуючи свої дії “економією коштів” та рішенням створених нею ж “робочих груп”.

З 1 січня 2007 року газету “Ратуша” перестають фінансувати повністю. За борги в приміщенні взимку відключають газ, телефони та Інтернет. В колективі починається епідемія простудних захворювань. Видання не отримує коштів ні на зарплату, ні на друк газети. Але “Ратуша” продовжує виходити і нещадно критикувати мера та його оточення. Врешті-решт у березні 2007 року депутати Львівської міської ради, зрозумівши абсурдність роздержавлення муніципального ЗМІ без законодавчої бази про таке роздержавлення, голосують “проти” приватизації комунального медіа , за поновлення фінансування роботи друкованого органу і покарання винних у відсутності цього фінансування. Однак нікого покарано так і не було. Звернення до правоохоронних органів, органів виконоавчої влади та уповноваженого з прав людини теж не призвело до жодної реакції. Оскільки видання на 2007 рік було профінансоване лише по 1 липня 2007 року, мер Садовий спершу вперто не вносить питання про дофінансування газети в порядок денний сесії, а потім, уклавши підкилимну угоду з депутатським корпусом, вкотре виносить на сесію 5 липня 2007 року питання про звільнення з посади Савельєва М.В. Мотивація: “для покращення роботи видання”. Депутати голосують, але для прийняття вигідного депутатам рішення не вистачає два голоса. Обурений недотриманням кулуарних домовленостей А. Садовий скликає … нічну сесію! І вночі необхідних два голоса відшукують. Та на цей час Микола Савенльєв вже на лікарняному. Перебуваючи на лікарняному Микола Савельєв продовжує керувати виходом газети “Ратуша” не зважаючи на те, що мер знову не дав на видання газети ні сольдо! Керуюча справами міськради телефонує у видавництво і забороняє друкувати “Ратушу”! Але газета виходить в іншому видавництваі у чорній рамці із зменшеним тиражем і кількістю сторінок. Але – виходить! “Ратуша” й надалі продовжує нещадно критикувати оточення міського голови і його самого, чим накликає на себе вал перевірок. Трудовий колектив повністю стає на сторону М. Савельєва і бойкотує призначення нового в.о. редактора, що теж виводить із себе чиновництво. Останні не знаходять жодних серйозних порушень у діяльності газети, що не заважає говорити найближчому оточенню А. Садового про те, що “незабаром матеріали опиняться в правоохоронних органах”. Дезінформація, наклепи, обливання брудом стають постійною зброєю в руках і устах львівських чиновників в боротьбі з непокірним медіа.

У жовтні 2007 року Личаківський районний суд призупиняє ухвалу сесії про звільнення з редакторської посади Миколи Савельєва до вирішення судової справи Савельєва у суді. Найдивніше: колишній екс-мер Львова Любомир Буняк стає на сторону журналіста, заявивши, що останнього “звільнено з порушенням усіх існуючих правових норм”. Лист в підтримку Миколи Савельєва і трудового колективу підписують керівники і власкори найпотужніших львівських і загальноукраїнських ЗМІ. Колектив звертається за допомогою до міської, обласної та Генеральної прокуратур, до депутатів Верховної Ради та в Секретаріат Президента. Аби привернути увагу до свого становища видання навіть видає у жовтні 2007 року одну публікацію про справи мера Садового японською мовою без жодного перекладу. В жовтні 2007 Микола Савельєв та двоє журналістів газети “Ратуша” влаштовують голодування в приймальні мера Садового і досягають результату – мерія в кінці року все ж виділяє на функціонування газети 304 тисячі гривень. У вересні 2008 р. обласна прокуратура порушує кримінальна справу за ст. 171 Кримінального кодексу України (погрози журналісту під час здійснення ним професійної діяльності) за фактами погроз редактору газети “Ратуша” Миколі Савельєву. У листопаді 2008 р. Галицький місцевий суд виносить ухвалу, якою зобов’язує міського голову Львова А.Садового спростувати свої наклепницькі твердження про те, що “Зарплату у газеті “Ратуша” отримують регулярно, в конвертах, а це вже робота для правоохоронних органів”, а 23 січня 2009 року Апеляційний суд Львівської області відмлвляє меру Садовому в оскаржені цієї ухвали.